Вірші про школу – Які найкращі вірші про школу?

Наша підбірка найкращих віршів про школу, які сподобаються і дітям, і дорослим.

Багато з нас вважають, що наші шкільні роки були одними з найкращих у нашому житті. Прочитайте нашу добірку веселих і гарних віршів про шкільні події, які ідеально підходять для читання з дітьми та обов’язково викличуть ностальгічну посмішку на обличчі кожного дорослого.

Завтра в школу

Маю зошит, маю книжку,


Он лежать вони на ліжку.


Маю читанку й буквар,


Значить, справжній я школяр.


Хоча бігаю, як вітер,


Та вже знаю кілька літер.


Їх навчилась від татуся,


Решту в школі я навчуся.


Залишайся вдома, лялько!


Хоч мені тебе і жалко,


Ти іще не підросла –


І для школи ще мала.

(Г. Черінь)

Перше вересня

Жовтіє листя на тополі.


Летять у синяві хмарки.


Відкриті навстіж двері в школі —


Ідуть до школи першачки.


З гілок тополь злітає листя,


Кружляє й падає до ніг.


Уперше діти урочисто


Переступають цей поріг.

(Н. Забіла)

Осінні дарунки

Наталочка-школярочка


Вже ростом немала.


Вона цієї осені


У перший клас пішла.


В дарунок першокласниці


Щасливий день приніс


І яблука-антонівки,


І мідний цвіт беріз.


Навкруг сади пишалися


У зелені, в красі.


Школярка дарувала


Свої гостинці всім.


Вона ішла веселою


По росяній землі.


І з нею привіталися


Курлики-журавлі.


До неї посміхалися


Дорослі й школярі.


Вона ж про них читала


В своєму букварі.


Про їхню дружбу щиру,


Про школу, рідний дім


Школярочка напише


У зошиті своїм.

(М. Сингаївський)

Перший дзвоник

Літо стернями пішло,


Входить осінь у село.


Я люблю рум’яну осінь.


Над садами чисту просинь,


Молотарки спів у полі,


Перший дзвоник в нашій школі,


Що нас кличе, мов зоря,


До книжок, до букваря.


Я нарву найкращих квіток,—


Купчаків, жоржин, леліток,—


Принесу з росою в клас,


Де стрічає вчитель нас.


Я віддам букет барвистий,


Де блищить роса намистом,


А одного купчака


Приладнаю до дзвінка.


Ой дзвіночки срібляні,


Добре вчитися мені.

(М. Стельмах)

1 Вересня

Завтра зранку в перший раз


Я іду у перший клас!


Але я іще ніколи


Не збирав портфель до школи.

Що ж покласти у цю сумку?..


Покладу пенал і гумку,


Ведмежатко і лопату,


Білочку руду, хвостату,

М’яч, пухкесеньку подушку,


На обід — смачну пампушку,


Тракторець, машину, мило!


Ой, як швидко звечоріло…

Я іду у перший клас


Завтра зранку перший раз.


Хто б тепер мені сказав,


Чи я все в портфель поклав?

(О. Роговенко)

Дощик допоміг

Працювала Ганночка


День при дні,


Поливала квіточки


Запашні.


Із вітрами й хмарами


Дощик біг.


Він маленькій дівчинці


Допоміг.


Помагав тій дівчинці


Дощ не раз —


Піде вона з квітами


В перший клас.

(Л. Савчук)

Школа

Наталя Забіла

Жовтіє листя на тополі.


Летять у синяві хмарки.


Відкриті навстіж двері в школі —


Ідуть до школи першачки.


З гілок тополь злітає листя,


Кружляє й падає до ніг.


Уперше діти урочисто


Переступають цей поріг.

***


Ходять хмари в небі синім,


Місяць Вересень прийшов,


Сповнивсь вереском пташиним


Тихий затишок дібров.


Позлітавшися у зграї,


Різне птаство молоде


В крилах сили набирає


І відльоту в вирій жде.


Бо пташки дзвінкоголосі


Знають — літа вже нема.


Хоч і тепло ще, та осінь


Вже підходить крадькома.


І набравшись сил за літо,


Галасливі, як пташки,


Знов ідуть до школи діти


І сідають за книжки.

Платон Воронько

Засмутилось кошеня —


Треба в школу йти щодня.


І прикинулось умить,


Що у нього хвіст болить.


Довго думав баранець


І промовив, як мудрець:


— Це хвороба не проста,


Треба різати хвоста.


Кошеня кричить: «Ніколи!


Краще я піду до школи!»

Грицько Бойко

Швидко відповів

Теж саме

– Ну, хіба таке годиться?!


В тебе знову одиниця!


– А мене сьогодні, мамо,


Запитали знов те ж саме!

Максим Рильський

Квіти вчителям

В синьому тумані


В сині димовій


Яблука рум’яні,


Груші медові.


Линуть птичі зграї,


Шелестять гаї…


Школа відчиняє


Двері нам свої.


Вийдуть нас зустріти


Друзі-вчителі,


Принесім їм квіти


З рідної землі.

Вересень

Вийдуть нас зустріти


Друзі-вчителі…


Принесіть їм квіти


З рідної землі.

Гарні вірші про школу

Галина Чорнобицька

МОЛИТВА

ВЕРЕСЕНЬ

Ходять хмари в небі синім,


Місяць Вересень прийшов,


Сповнивсь вереском пташиним


Тихий затишок дібров.


Позлітавшися у зграї,


Різне птаство молоде


В крилах сили набирає


І відльоту в вирій жде.


Бо пташки дзвінкоголосі


Знають – літа вже нема.


Хоч і тепло ще та осінь


Вже підходить крадькома.


І набравшись сил за  літо,


Галасливі, як пташки,


Знов ідуть до школи діти


І сідають за книжки.

АНДРІЙКО-ШКОЛЯРИК

Андрійко наш уже школярик:


Іде з портфеликом в руці,


А в ньому зошити й букварик,


Пенал, і ручка, й олівці.

* * *

Михайло Маморський

ЧОГО Я ВЧУСЯ?

Вдома вчить мене матуся,


В школі вчить мене учитель


І сама я пильно вчуся


Рідним словом говорити.


Вчусь не тільки говорити,


А й читати і писати,


Щоби здивувались діти,


Щоб раділи мама й тато.


Щоб пішла між люди слава,


Щоб сказали: «От, дитинка!


Пильна, мудра і ласкава


Ця маленька українка!»

* * *


                      

Василь Фетисов

ХТО ЧОГО ВЧИТЬСЯ

Звірі – в хащах лісових,


Риби – в водах річкових,


птиці поміж віток


учать своїх діток…


Коли риби виростають,


добре плавають в воді,


птахи високо літають,


звірі бродять по землі.


А людина виростає –


Їздить! Плаває! Літає!


Одкриває, пізнає


геть усе, що в світі є.

* * *


                        

Павло Грабовський

ДО ШКОЛИ

* * *


                  

 Володимир Лучук

УСТАВАТИ РАНО ТРЕБА

* * *                           

 


Микола Сингаївський

ДО ШКОЛИ

Так сонячно-ясно довкола


І тануть хмаринки вгорі.


До школи,


До школи,


До школи


Сьогодні ідуть школярі.


Врожаями ниви достигли,


Багрець пломеніє з дібров.


До книги,


До книги,


До книги


Душа поривається знов.


Дозріли калинові гронця


Над ними ясніє блакить


До сонця,


До сонця,


До сонця,


Як спів наша мрія летить.


Відколи, скажіть нам, відколи


Цей вересень з нами рідня?


До школи,


До школи,


До школи,


Ведуть нас дороги щодня.

А що в портфелі

Що таке надворі сталось?


Що за крики? Що за галас?


— Бий! Дава-ай!


— Гати, мазило!

— Ти куди?!


— Суддю—на мило!.

Зрозуміло: там — футбол,


і комусь забили гол..

Два портфелі, як і слід,


штанги замінили.


На воротах — мій сусід,…

Азбука

Альбатрос питав акулу:


— А про азбуку ти чула?


— Азбука? — хвостом


плескає,—

Акулятко вже читає.

Відчинене вікно

Сьогодні вранці, в сім годин,


ударив одчайдушний грім,


а там — і блискавка за ним


сяйнула, ніби диво,

і вмить за зблиском голубим


знялась жахлива злива!

— Гроза! Гроза! —



кричать птахи


і мчать налякані такі


ховатись де попало,


щоб їх,

До школи


Радості такоїНе було ніколи –Це Оленка ниніВперше йде до школи.Стрічку заплітаєІ киптар вдягаєНа новім портфеліТепле сонце грає.Усміхнулась неньціІ виходить з хати:Ой, ідуть до школиЗвідусіль малята!


(С. Жупанін)

Моя школа

Моя школа – рідне коловчителів і друзів.Я не спізнююсь ніколий на відмінно вчуся.Я люблю усі предмети,навіть математику.Особливо з інтернетомя люблю займатися.Є гуртки і кабінети,ще й розваги різні.Як же можна не любитисвою школу рідну?


(Карина Мельничук)

Школярик

Це не вигадка, не казка,що віднині я – школярик.Ось портфелик мій, будь ласка,а в портфелику – букварик.А в портфелі – аквареліграють барвами м’якими,є і зошити в портфелі,і щоденник поряд з ними.Лиш оцінок ще немаєу щоденнику й журналі,хоч сестричка вже питає,чи приніс 12 балів.

(Вадим Скомаровський)

Грамотій– Ти в нас грамотний такий,


– Хвалить мене мама. –Тільки хто ж чита книжкиДогори ногами!Книгу я кручу – дива!Не збагну нічого –Де у книжки голова?Де у книжки ноги?

Дзвінкий сміх наповнить школи

Короткі вірші про школу для дошкільнят

Читати — не читаю,


Писати — не пишу.


Граю В іграшки,


А в школу хочу.


У школі буде добре мені,


Тому що розумний я.


Книжки товсті гортаю


Кожен день я з півдня.

***

Школа — найкращий друг,


Другий наш друг рідний.


Тут осягаємо курс наук


Ми дружною сім’єю.

***

Вікнами умытыми


Школа посміхається,


Сонячні зайчики


На обличчях хлопців.


Після довгого літа


Тут друзі-подружки


Збираються В зграйки,


Радісно галасують.

***

Дзвінкий сміх наповнить школи,


Адже вересень на дворі.


Занудьгували коридори


По веселій дітворі.


І вчителі готові


Всіх наук навчити.


Щоб кожен мав можливість


Бал високий отримати.

Чому першим ділом


Навчиться кішка?


— Хапати!


Чому першим ділом


Навчиться птах?


— Літати!


Чому першим ділом


Навчиться школяр?


— Читати!

***

У першому класі все в порядку.


Ручки, книжки та зошити –


Все на місці у хлопців,


У вчорашніх дошкільнят.


Всі крокують дуже сміливо,


Скоро візьмуться за справу.

***

Чули радісну звістку?


Мені скоро буде рівно шість!


А якщо людині шість,


І у нього зошити є,


І ранець є, і форма є,


І рахункових паличок не злічити,


І він намагається читати,


То значить він (вірніше, я),


Він в школу збирається!

***

Скоро в школу я піду,


Нових там знайду друзів.


Багато знань отримаю.


Я вже туди хочу!

У школі я буду вчитися.


Обіцяю не лінуватися,


Приклади важкі вирішувати,


Так товсті книжки читати.

***

Очам своїм не вірю я,


Не вірю і вухам.


Портфель стоїть на стільці.


«Кому купила, мамо?»


«Тобі, рідний мій, зайченя,


Його купила я.


Підеш з ним скоро в школу ти,


Як і всі твої друзі»

Вірш про школу

«Канікули! Канікули!» —


співає все навколо.


Канікули, канікули,


канікули у школі!

А що таке — канікули?


Це літні дні барвисті,


це час, коли нам ніколи


хоча б на мить присісти,


бо треба мчати босими


наввипередки з вітром,


з густих лісів приносити


горіхів повні відра.

Це час у річці хлюпатись,


підсмажувати спини


і зранку в лузі слухати


тонку струну бджолину…

Це час, коли за хлопцями


ми скучим, як ніколи,


і нам страшенно схочеться


скоріше знов до школи!

Наче вулик, наша школа.


Вся вона гуде, як рій.


І здається, що довкола


Розквітають квіти мрій.


Бігають, сміються діти,


Та — лиш дзвоник задзвенить —


Стане тихо, ніби в квіти


Поховались бджоли вмить.

(Дмитро Павличко)

***


Літо стернями пішло,


Входить осінь у село.


Я люблю рум’яну осінь.


Над садами чисту просинь,


Молотарки спів у полі,


Перший дзвоник в нашій школі,


Що нас кличе, мов зоря,


До книжок, до букваря.


Я нарву найкращих квіток,—


Купчаків, жоржин, леліток,—


Принесу з росою в клас,


Де стрічає вчитель нас.


Я віддам букет барвистий,


Де блищить роса намистом,


А одного купчака


Приладнаю до дзвінка.


Ой дзвіночки срібляні,


Добре вчитися мені.

***


Вересень. Стежка до школи.


Дзвонить веселий дзвінок.


І через луг, через поле


Сонце спішить на урок.


Промінь лягає на трави,


Лукам навіє тепла.


Осінь стрічки золотаві


В коси дерев заплела.


Пахне прив’яленим цвітом –


З гаю, з городу, з двора.


Ми попрощалися з літом,


Ось і до школи пора.


Сміх навкруги розсипає


Дружна учнівська сім’я.


Нас біля школи стрічає


Вчителька рідна моя.


Наче весела родина,


Знову заходимо в клас.


Знаєм, що це Батьківщина


Школу відкрила для нас.

(Микола Сингаївський)

***


Жовтіє листя на тополі.


Летять у синяві хмарки.


Відкриті навстіж двері в школі —


Ідуть до школи першачки.


З гілок тополь злітає листя,


Кружляє й падає до ніг.


Уперше діти урочисто


Переступають цей поріг.

(Наталя Забіла)

1 ВЕРЕСНЯ


Завтра зранку в перший раз


Я іду у перший клас!


Але я іще ніколи


Не збирав портфель до школи.

Що ж покласти у цю сумку?..


Покладу пенал і гумку,


Ведмежатко і лопату,


Білочку руду, хвостату,

М’яч, пухкесеньку подушку,


На обід — смачну пампушку,


Тракторець, машину, мило!


Ой, як швидко звечоріло…

Я іду у перший клас


Завтра зранку перший раз.


Хто б тепер мені сказав,


Чи я все в портфель поклав?


(О. Роговенко)

ВЕРЕСЕНЬ-ШКОЛЯРИК


Через поле по стерні


У міста і села


Йде в солом’яній брилі


Вересень веселий.


В нього квіти у руці


І новий портфелик,


Розцвітає на щоці


Сонячний метелик.


Голосний несе дзвінок,


«Дзінь-дзілінь» – лунає,


Він до школи на урок


Школярів скликає.


(Н. Тріщ) 

ДО ШКОЛИ


Радості такої


Не було ніколи –


Це Оленка нині


Вперше йде до школи.

Стрічку заплітає


І киптар вдягає


На новім портфелі


Тепле сонце грає.

Усміхнулась неньці


І виходить з хати:


Ой, ідуть до школи


Звідусіль малята!


(С. Жупанін)

ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА


Букварі і читанки,


Парти в два ряди.


Наша перша вчителька


В серці назавжди.

Сонце світлі зайчики


Сипле у шибки.


Кришать крейду пальчики,


Пишуть палички.

Веселі вірші про школу

Ольга Савченко-Гнатюк

Грамотій

– Ти в нас грамотний такий,


– Хвалить мене мама. –


Тільки хто ж  чита книжки


Догори ногами!


Книгу я кручу – дива!


Не збагну нічого –


Де у книжки голова?


Де у книжки ноги?

Ольга Савченко-Гнатюк

Галина Малик

Геть усе, усе на світі

*******

Аркадій Вольський

Похвалявся квітці шершень:


– Я шкладаю вірші вперше,


але то мені не вашко.


Що, не вірите?


Будь лашка!


Я лешу,


лешу,


лешу.


Утікаю від дошшу…


Знявсь,


гуде, немов труба,


Чули всі – не вірш хіба?


Бравий шершень,


Жовта свитка.


Раптом чує – каже квітка:


– Чи поетова душа


відрізняє еС від Ша?


Чи не варто вам іще


відрізняти Ша від Че?


Прозвучав би веселіш,


Зрозумілим став би вірш!


еШ від Ша і Ша від Ше?


Бракувало нам ішше! –


Коли так, тоді, видать,


Краще віршів не шкладать!


           

*******

Микола Щербак

Не відкладай

*******

        


Володимир Переяславець  

*******

Петро Кралюк

Хто що пише?

Віктор Насипаний

ІДЕЯ

— Злітав би я на Місяць! — мріяв друг Петрусь. —


Колись туди зганяю. Може, доберусь.


Екзамени здавати я би там хотів.


Бо чув: усі предмети легше в шість разів!

* * *

ТАКИЙ, ЯК ТИ

Пішов до дошки Влад: — Трикутник бачиш ти?


Скажи простеньку річ. Які у нім кути?


Задумавсь він чогось. Забув, та ніби вчив.


А вчителька йому: — Розказуй! Не мовчи!


Тупий чи гострий він? А, може, це прямий?


Подумай трохи сам. Чекаєм, хлопче, ми.


Дививсь на дошку Влад і пас очима всіх.


Та пусто в голові. А ззаду шум і сміх.


Спереду хтось шепнув: — Той кут такий, як ти.


Почув і ляпнув їй, що кут отой крутий!  


18.05.2023

* * *

ЗАКОНИ ФІЗИКИ НЕ ДІЮТЬ 

Об’єм учили в школі діти.


Один хитрун, що звавсь Андрієм


Схотів на сміх усіх підняти,


Бо він мудріш. І мислить вміє.

Хитрун у вчителя питає:


— Чи чудеса таки існують?


Доведу, що в житті буває,


Закони фізики не діють.

Порожню банку можу взяти,


Нехай три літри в неї входить,


Але ні всипати, ні вляти,


Ніяк наповнить не виходить.

Сказав учитель всім відкрито:


— Не знаю, як таке утнути,


Якщо порожня й не закрита,


То це ніяк не може бути.

— Ось приклад вам ще свіжий досі:


В житті є правило залізне:


Як голова порожня зовсім, —


Нічого в неї не залізе.

* * *

НЕ НЕРВУЙТЕСЬ! 

Мама в лікаря з Ігорком. Син стоїть байдуже:


— Мій малий, сама не знаю. Став хропіти дуже.


Як засне, — гарчить, як трактор чи яка машина.


Ви огляньте, що з ним сталось? В чім ото причина?


Може, серце? Певно, нерви? — голос впав у жінки. —


Чи масаж, дієту, вправи? Або ж інші ліки?


Лікар каже: — Не нервуйтесь! Це минеться з віком.


 Головне, що круглий, гарний! Буде чоловіком!


— Нас директор кликав тричі. Завуч вся на нервах.


Діти й ті сміятись стали. Навіть на перервах.


— А при чому тут директор? — лікар враз питає.


— Бо ж синок своїм хропінням всім урок зриває!  


14.06.2023

* * *

ЗАКОНИ ФІЗИКИ 

Урок останній. Сил немає.


Петрусь на фізиці дрімає.


Хапає сон обох із другом.


Аж тут як гаркне хтось над вухом.


Підняв учитель друзів сонних,


Питає фізики закони.


Малий встає ліниво й кволо,


Бурмоче щось, бо стисло горло.


По класу зирка. Та на лихо


Сидять усі, як миші, тихо.


— Скажи хоча б ім’я! Подумай!


Ну хто закон якийсь придумав?


Стоїть, як стовп. Мовчати ліпше.


Та ляпнуть хочеться мудріше:


— Конкретно я не зміг згадати.


Якісь, напевно, депутати…


05.12.2023

* * *

ЗАРЯДКА

Питає вчителька Зорянку:


— Скажи мені, як можеш, чесно,


Чи робиш зранку ти зарядку?


Мала хвалиться: — Роблю, звісно.


У тої усмішка широко:


— Які ж ти робиш вранці вправи?


— Спочатку кліпну лівим оком,


А потім кілька раз ще правим.


01.12.2023

* * *

НЕСХОЖІ 

У Толі вчителька питає:


— Тепер ще двох братів ти маєш?


Казала мама: є близнятка.


Радіють, звісно, мама й татко.


Маленькі, певно, та хороші.


Скажи, на кого хлопці схожі?


— Та ні на тата, ні на мене.


Один на одного, напевне. 

* * *

ПО ОЧАХ!

Вивчає риби нині клас,


Річок, озер і моря світ.


Питає вчительку Тарас:


— А як дізнатись риби вік?

Говорить так йому вона:


— Хоч риби, звісно, різні всі,


А це побачить, хлопче, нам


Можливо, завжди по лусці.

— Мене мудріше дід навчив. —


Доводить інше їй хлопчак.


І каже, хитро сміючись:


— Дізнатись можна по очах!

Не знаю, так це чи не так, —


Та він відкрив секрет нам свій:


Чим далі очі від хвоста, —


Тим більш рибини  буде вік.


28.07.2023

* * *

ГЕНЕАЛОГІЧНЕ

Вивчає нині клас про родовід, родину.


На задній парті сон хапає враз людину.


Підняла вчителька його й питає звично:


— Яке у тебе древо генеалогічне?


Стоїть, зітхає, морщить лоба той даремно.


А збоку шепче хтось: — Кажи, що дуб, напевно.


27.07.2023

* * *

ГЛЯНЬ НА МЕНЕ! 

Вчать ссавців у школі дітки.


Тема в них якраз «Примати».


Лиш про мавпу вчули тільки, —


Стали галас, шум здіймати.

Клас увесь немов би дикий. 


Хоч бери й зав’язуй вуха.


Хтось, як мавпа, корчить пики, 


Хто мудріш, то трохи  слуха.

Раптом ляпнув з місця Боря:


— Був я з мавпою укупі.


В мене фото є із моря.


Хитра. З плямою на дупі.

Інший каже: — Що тут дивно?


Бачив я колись макаки.


Є такі, що ходять рівно.


Та частіше, певно, рачки.

В класі нумо реготати.


Сміх дурний жене  рікою:


Влад сказав, що хвіст у мавпи


Служить п’ятою рукою.

Бідна вчителька на нервах.


Як навалу стримать дику?


Тільки б швидше та перерва:


— Краще, хлопці, носа в книжку!

— Глянь на мене, — каже, — Славку! 


Як так можна? Це ж цікаво!


Бо ж не матимеш про мавпу


Завтра жодної уяви.


26.07.2023

Засумував я по власній школі…

Смішні вірші про школу для дітей 7-8 років

***

Кажуть, бувають школи,


Де паркан – з частоколу.


Дітям всім з цих шкіл


Ставлять дуже часто «кількість»!

Але!


Є чимало інших шкіл,


Де зовсім не ставлять «кол»,


Як паркани там назвати?


Пропоную:


«Частопять»!

***

Дідусям в школу


Не треба ходити.


От би і мені


До такого дожити.


А. Гиваргизов

***

Ми сьогодні цілу годину


Прибирали новий клас.


Сто папірців від ірисок,


Сто недогризків і записок


Виявилося у нас.

Було тільки три уроки,


А не п’ять


І не шість.


Як же ми встигли стільки


Написати, прочитати і з’їсти?!!


Махотін С.

***

Я йшов зі школи


Повільно, повільно,


Все придумував відмовки.


Ніс четвірку


За природоведенью,


А з російської –


Підлога-четвірки.


Алдоніна Р.

Ось тато дає!

Знайшов я татів шкільний


Пошарпаний щоденник


З таблицею футбольної,


З певицею гастрольної,


Страницею з контрольною,


Де жирний кількість виник.


І я ходив задоволений


Щоденник такий прикольний!


С. Махотін

Ворони

Скажіть,


Про що безперервно мріють


Ворони,


Що біля школи літають?


Читати навчитися?


Писати навчитися?


Красиво в спортзалі на кільцях крутитися?


Ні!


Шуміти в зміну?


Грати і сміятися?


А може бути,


У шкільній їдальні харчуватися?


Ні!


Ворони,


Що біля школи літають,


Про те кожен день з нетерпінням мріють,


Про що їх прабабусі теж мріяли:


Ворони мріють,


Щоб їх ПОРАХУВАЛИ!


Л. Фадєєва

Тільки в школу розходилася

Тільки в школу розходилася,


Так за партою рассиделась,


Так в зошиті розписалася,


Так на дошку разгляделась,


У перерві розшумілась,


Всіх подруг расслушалась —


Раптом


Канікули


Навіщось


На мене обрушилися!


Ст. Берестов

Скучив по школі

Перегрівся на сонці я, чи що?


Раптом занудьгував по власній школі.


Чудеса! Я 6 зараз, наприклад,


Просто так вирішив би приклад,


І пригадав би парочку правил,


Просто так, щоб розум не заіржавів.


В ліс пішли ми вчора за грибами,


Згадав: треба ж робити гербарій!


А сусідської дошкільниці Лізки


Я прочитав віршик по-англійськи.


Петька дражниться: «Бідненький дачник!


Принесіть дитині задачник!


Завалите його на контрольній!


Він тоді буде дуже задоволений!»


Я і сам розумію: безглуздо.


Що б я робив, якби не літо?!


Так хотів нагулятися на волі!


А тепер ось сумую по школі…


М. Борисова

(Л. Фадєєва)

(Л. Слуцька)





П’ятірка 


Відкрила зошит,


Портфель на снігу.


І очей від п’ятірки забрати не можу!


Красива!


З крапкою.


Морквини червоній.


Зошит така ошатна з нею!

(Л. Фадєєва)

(Е. Мошковська)

(Р. Алдоніна)

Шкільна епітафія 


 

Тут похований щоденник Іванова.


З ним Іванов обійшовся суворо.


Але якщо б не був суворий Іванов,


То був би батько з Івановим суворий.

(Б. Вайнер)

…

Ми позитив весь день шукали,-


Прийшли додому приблизно в шість…


І тут нам папи показали,


Що негативи теж є.

(Т. Варламова)

ДЕ ІВАНКО?



— Де Іванко? — запитав



наш учитель Тому.



— Та він ногу поламав



і побіг додому!

ПОЯСНИЛА



— Чого увесь урок ти, Лідо,



пасешся в зошиті сусіда?



— Перевіряю я Семена:



чи вірно він списав у мене?

ЩОБ НЕ ЗАПІЗНИТИСЬ


Мама черепаха


В серпні перший раз


Проводжала сина


В школу, в перший клас.


А чому це в серпні?


Ясно нам чому:


Щоб не запізнитись


На урок йому!

ДЕ БУКВАРИК?



— Де твій букварик?



— В портфелі новому.

— Ну, а портфель де?



— У столику дома.

— Взяв би із столу.



— Так стіл же замкнувся…

— То відімкнув би.



— Ключа я забувся…

— Де ж це той ключ?



— У портфелі новому.

— Ну, а портфель де?


— У столику вдома.