Хто такий Аристотель? Це давньогрецький філософ, учень Платона та вчитель Олександра Македонського. Він першим створив систему науки та розробив методи дослідження, які використовують досі.
Коли жив Аристотель? Чистокровний грек за походженням з’явився на світ 384 року до н. е. в місті Стагірі, грецькій колонії в Халкідіках. Єлизавета Литвинова в книзі «Аристотель. Його життя, наукова і філософська діяльність» розповідає, що батько мудреця на ім’я Нікомах служив придворним лікарем. Він долучав сина до науки, зокрема до біології.
Коли батьки Арістотеля померли, опіку над хлопчиком узяла родина сестри з боку батька. Вихованцю дали гарну освіту. У 367 році юний Аристотель приїхав до Афін. Спочатку він навчався риторики в Ісократа, а пізніше став учнем Платона і до самої смерті вчителя перебував у його Академії.
Аристотель був уже сформованою особистістю, що вплинуло на стосунки з учителем. Учень не завжди поводився виховано. Давньоримський письменник і філософ Клавдій Еліан згадував, що одного разу Аристотель посмів прогнати 80-річного старого Платона з алеї, де той зазвичай проводив лекції, і зайняв його місце. Незважаючи на розбіжності, Аристотель відгукувався про вчителя позитивно.
Після смерті Платона Аристотель з учнями перебрався в Малу Азію. Незабаром Філіп II запропонував філософу виховувати свого сина Олександра Македонського. Аристотель навчав царського сина до самого його коронування.
Після смерті Олександра в Афінах почалося повстання, народ виступав за незалежність від македонської влади. Аристотеля звинуватили в безбожництві та тісних зв’язках з Олександром Македонським. Крім того, філософ не мав афінського громадянства, отже, і повноти політичних прав.
Щоб не повторювати долю Сократа, мудрець вирушив жити в Халкіду і влаштувався в будинку матері. Там він багато читав, розмірковував, писав філософські твори. Щоб не витрачати дорогоцінний час на сон, учений брав у руку бронзову кулю, біля ложа ставив таз і лягав відпочивати. Якщо засинав — куля падала, гриміла і будила мудреця.
У житті філософ мав двох коханих жінок:
- Піфіада — офіційна дружина, родичка його друга. Аристотель дуже любив Піфіаду і доньку, яку вона йому подарувала. Згідно з однією з легенд, Піфіада була вчителькою музики. Вона стала дружиною Аристотеля, коли їй було лише 15 років.
- Герпелліда — служниця. З нею мудрець співмешкав після смерті Піфіади. Герпелліда народила Аристотелю сина, якого назвали на честь діда Нікомахом.
На думку біографів, Аристотель був невисокого зросту. Мислитель мав тонкий голос і нечітку вимову. Попри це, любив розмовляти. Філософ обожнював ошатний різнокольоровий одяг, носив прикраси.
Помер Аристотель у 62 роки (322 р. до н. е.) від хвороби шлунка. Його тіло доставили в Стагіри, де співгромадяни побудували філософу склеп.
Аристотель був філософом-універсалом. Його ідеї справили величезний вплив на розвиток філософії, науки і культури в цілому. Він сформулював основи знань, які стали фундаментом для подальшого розвитку науки і філософії.
Філософія Аристотеля
Аристотель розробив свою філософію на основі спостереження за світом та аналізу проблем, які виникали у філософських дебатах того часу. Ось основні принципи та ідеї, на яких ґрунтується філософія Аристотеля:
- Онтологія. Мудрець розглядав буття як сукупність конкретних речей, а не абстрактних ідеальних форм. Він вважав, що все суще складається з матерії та форми.
- Теорія пізнання. Аристотель говорив: «Пізнання себе — початок усякої мудрості» . Філософ стверджував, що пізнання починається з досвіду, а потім людина узагальнює досвід і створює універсальні поняття, які дають змогу розуміти світ загалом. Він розрізняв різні види пізнання, включно з чуттєвим сприйняттям, пам’яттю, індукцією і дедукцією.
- Політична філософія. Філософ розробив теорію держави і суспільства, запропонував різні форми правління, включно з монархією, аристократією і демократією.
Мудрець ділив науки на три групи:
- теоретичні (фізика, математика, перша філософія);
- практичні (політика, етика);
- поетичні (творчість).
Що винайшов Аристотель? Мислитель не був винахідником у звичному розумінні цього слова, оскільки його заслуги переважно пов’язані з розвитком філософії та науки. Однак Аристотель зробив значний внесок у різні галузі. Серед найважливіших здобутків ученого можна назвати такі:
- Систематизація знань і створення науки як самостійної дисципліни.
- Розвиток логіки та створення силогізму як методу доказу.
- Класифікація тварин і рослин.
- Розробка концепції етики та політичної філософії.
Як розв’язував Аристотель проблему душі й тіла? Мудрець вважав, що душа і тіло — невіддільні аспекти людського існування і взаємодіють один з одним
Аристотель розрізняв три види душі:
- Рослинну — притаманна рослинам і забезпечує їхню життєдіяльність.
- Тваринну — притаманна тваринам, допомагає їм зі сприйняттям, рухами та інстинктами.
- Розумна душа — притаманна людині, джерело мислення і розуму.
На думку Аристотеля, душа і тіло комунікують між собою і становлять єдине ціле. Він не дотримувався дуалізму, який заявляє, що душа і тіло — дві окремі сутності.
Як розумів Аристотель людське щастя? Як пише Едіт Голл у книзі «Щастя за Арістотелем», філософ вважав, що метою людського життя є досягнення щастя, яке він визначав як стан задоволення і благополуччя. Філософ розумів щастя як комплексний стан, який досягається шляхом розвитку чеснот, освіти, життя в гармонії з навколишнім світом.
Він розрізняв два типи чеснот:
- Етичні (мужність, справедливість, щедрість, поміркованість), що формуються через практику та повторення добрих вчинків.
- Мисленнєві (мудрість, знання, розумність), які розвиваються за допомогою навчання та освіти.
У праці «Політика» Арістотель зазначав: «Людина за природою своєю є істотою політичною, а той, хто через свою природу, а не внаслідок випадкових обставин живе поза державою, або недорозвинена в моральному сенсі істота, або надлюдина».
Батько західної філософії вважав, що щастя не може бути досягнуте без соціального і політичного життя, оскільки людина — соціальна істота і перебуває в постійній взаємодії з іншими людьми. Він був переконаний, що ідеальне суспільство має бути засноване на справедливості та поміркованості, а кожна людина має знаходити своє місце в соціумі, де вона може досягти щастя.
Аристотель навчав, що знання — це процес спостереження та експериментування, що знання не слід приймати на віру, що вони мають бути доведені науковими методами. Його роботи, як і раніше, викликають інтерес у вчених і філософів, а його ідеї продовжують надихати і спонукати до подальшого розвитку науки і філософії.