Чому собака гавкає

Чому собака гавкає

Лай собаки майже завжди викликає роздратування у господаря, а також призводить до невдоволення та скарг з боку оточуючих. Ситуація посилюється, якщо «голосові повідомлення», надіслані вихованцем, досить тривалі та гучні. Сьогодні з’ясовуємо, чому собака гавкає без видимих причин і яку інформацію намагається донести до людини у такий спосіб спілкування. Також розповімо про найдієвіші методи корекції поведінки, які допомагають зменшити «балакучість» тварини.

Що означає гавкіт для собаки

Для собаки гавкіт – найзручніший і найдоступніший вид комунікації з оточуючими. Причому спосіб призначений не так для одноплемінників, як для людини. Зверніть увагу, у середовищі таких самих «хвостів» ваш пес використовує зовсім іншу «мову» – гарчання, повискування, уривчасте гавкання, але повноцінне «Гав!» побратими від нього чують нечасто.

Фахівці вважають, що схильність до гучних завивань і уривчастого гавкоту собаки набули за ті тисячоліття, які існують пліч-о-пліч з людиною. І як підтвердження наводять як приклад представників примітивних порід – хаски, маламутів, басенджі. Всі ці собаки за генотипом дуже близькі до дикого предка – вовка, тому надмірної «балакучістю» не страждають.

Чому собака гавкає: 6 найчастіших причин

З’ясувати, що спонукає вихованця гавкати, легко. Досить уважно поспостерігати за чотирилапим другом. Тим більше, що список основних подразників, які змушують собаку демонструвати власний «вокал», не так багато.

Страх та стрес

Будь-який хвостатий сміливець має власний список фобій. Хтось заливається гавканням побачивши незнайомця. Когось лякає медичний запах ветеринарного кабінету. А хтось просто в жаху від громових гуркотів. Існує помилкова думка, що гавкіт собаки на людину – це вираз необґрунтованої агресії та готовності атакувати. Насправді так більшість недовірливих тварин висловлює власні страхи.

Заклик до дії

Як пояснити господареві, що настав час задовольнити туалетні потреби, поганяти голубів у найближчому парку та поспілкуватися із одноплемінниками? Ну звичайно, гучним набридливим гавканням. Іноді тим самим способом висловлюється запрошення взяти участь у рухливих іграх. Особливо часто такою поведінкою грішать щенята та невиховані підлітки.

Попередження

Цей тип гавкоту притаманний тваринам з розвиненим сторожовим та охоронним інстинктом. Собака розцінює як потенційну загрозу все, що здасться їй підозрілим. Це може бути і вторгнення на територію інших собак, і сильна жестикуляція незнайомої людини, яка вирішила вступити в розмову з господарем, і ще безліч різних приводів.

Розчарування та невиправдані надії

Найвідчайдушніші «вокалісти» у цьому плані – представники гончих порід. Справлятися з програшами ці товариші зовсім не вміють, та й не дуже бажають. Якщо кіт або білка, що переслідується, встигли піднятися вище на дерево, але з поля зору остаточно не зникли, готуйтеся до вислуховування заливистих скарг підопічного.

Біль та дискомфортні відчуття

Голосову реакцію на больовий синдром потрібно сприймати не тільки як природне явище, але і як привід уважніше поставитися до стану здоров’я собаки. Іноді така поведінка свідчить про серйозні травми.

Нудьга

Собака – істота соціальна. Так що, замикаючи тварину в квартирі без жодної живої душі, після повернення готуйтеся до претензій від сусідів, яким за вашої відсутності нудьгуючий пес організував безкоштовний багатогодинний «концерт». Крім того, собаки, що страждають від вимушеної гіподинамії і мало гуляють, грішать нічним гавкотом.

Неправильна соціалізація або її повна відсутність

Основна ознака несоціалізованого вихованця – невміння поводитися з одноплемінниками. Якщо побачивши інших собак підопічний впадає в справжню істерику, це означає, що він зовсім не в курсі стосунків у собачому колективі. Винятки із загальних правил теж мають місце, що підтвердить будь-який кінолог. До них зазвичай відносять легко збудливих, гіперемоційних особин, котрим завивання – частина натури.

До списку «балакучіших» порід постійно потрапляють біглі, йорки, цвергшнауцери, пуделі, бостон-тер’єри та вест-хайленд-уайт-тер’єри. Тож якщо обзаводитися надмірно «голосистим» вихованцем не хочеться, оминайте собак із наведеного списку стороною. Стриманість і мовчазність таким тваринам прищеплюється титанічною працею і майже завжди із залученням фахівця.

Окрему касту складають звичайні невиховані собаки, чия неправильна поведінка не була вчасно скоригована господарем. Наприклад, якщо щоразу, коли вихованець гавкав біля дверей, ви відчиняли її і вели собаку на вигул, цього цілком достатньо, щоб закріпити в її голові відповідний стереотип.

Шляхи вирішення проблеми: як привчити собаку гавкати

Вчіться спостерігати за вихованцем. Чим більше відомостей про причини гавкіту ви зберете, тим простіше буде побудувати навчально-виховний процес. Також спочатку скорочуйте контакти з особливо сильними подразниками, пам’ятаючи про головне правило виховання собаки – систематичність. Не можна займатися з твариною «через раз» і абсолютно безглуздо лаяти вихованця за нерозуміння вимог.

Уроки підпорядкування

Собак, що розриваються від гавкання при найменшому шарудіння за дверима, потрібно брати на контроль зі щенячого віку. Для цього рекомендується моделювати таку ситуацію: попросіть когось із членів сім’ї потопати біля входу до будинку, а собаку візьміть на повідець. Як тільки підопічний почне гавкати у напрямку вхідних дверей, різко смикніть за ремінець, щоб показати, наскільки ви не в захваті від такої поведінки. Якщо вихованець нагодився гавкати перехожих на прогулянці, візьміть за правило виводити його на короткому повідку, щоб при необхідності різко скоротити дистанцію між собакою та подразником.

Уникайте провокуючих моментів

Чим менше у собаки приводів для хвилювання, тим вона спокійніша. Тому любителів вітати гостей збадьорюючим «Гав!» краще заздалегідь замикати в іншій кімнаті, а їх побратимів, що виють від туги, не залишати на весь день на самоті. Важливий аспект: привчати собаку ходити за вами хвостом в режимі 24/7 теж не вихід. Тварина має спокійно сприймати необхідність залишатися на якийсь час без господаря, але не розносити будинок і не доводити до істерики сусідів. За умови, звичайно, що таке самостійне життя не триває півдня, а то й добу.

Правильно розподіляйте ролі

Іноді собаці досить просто показати, хто в хаті господар, щоб її бажання гавкати всіх і все значно поменшало. Як приклад, візьмемо ту ж ситуацію, коли собака гавкає на закриті або відчинені незнайомцем двері. Дайте тварині зрозуміти, що першим про прихід гостя ви дізнаєтесь самі і рішуче відтісніть собаку від входу. Не треба тягнути собаку від дверей за нашийник чи покрикувати. Виводьте собаку з дратівливої зони гранично спокійно, але наполегливо, запобігаючи доступу до дверей власним тілом. Після кількох повторів ситуації «хвіст» зрозуміє, що його попередження та ініціативи не потребують, і знизить активність.

Мінімум уваги

Будь-яку спробу вступити в контакт в момент гавкіт собака сприймає як заохочення, тому не намагайтеся вгамувати безмежника, що розбушувався, погладжуваннями і заспокійливими фразами. Повернулися з роботи, а на вас стрибає щось захоплено-завиваюче і кудлате? Поводьтеся стримано. Звичайно, після довгої розлуки хочеться трохи підбадьорити тварину. Але якщо звільнення від шкідливої звички важливіше, зробіть вигляд, що нічого особливого не відбувається, і м’яко дистанціюйтеся. Так само просіть чинити всіх, хто приходить до будинку. Нехай гості старанно «не помічають» вихованця, поки у того не вичерпається запал спілкування.

Перемикання

Відволікаючі маневри відмінно працюють на собаках, невпевнених і гавкаючих більше від страху, ніж бажання щось повідомити господареві. Таких вихованців завжди можна вгамувати улюбленими ласощами. Відволікти від подразника частуванням потрібно встигнути доти, як собака подасть голос. До виховного процесу рекомендується залучати помічників, які відтворюватимуть звуки, що лякають тварину. Згодом такий прийом сформує у собаки позитивний стереотип: чужинець на порозі, стукіт у двері = частування. Якщо тварина зривається на перехожих, то на прогулянки теж беріть їжу, щоб якнайчастіше відволікати вихованця від гавкоту.

Інші швидкі способи «переключити» собаку, що гавкає – масування вух, легке клацання по носу (не перестарайтеся, ця частина морди вкрай чутлива). Досить ефективний метод – попередити гавкіт командою, що вимагає виконання конкретних дій. Наприклад, «Поруч!», «Лежати!», «Сидіти!», за умови, що ці накази давно й успішно засвоєні вихованцем.

Важливо: у процесі навчання дайте тварині можливість розвантажитися, тобто погратись, покопатися у землі, якщо справа відбувається на вигулі, понюхати найближчі кущі. Концентруватися лише на заняттях не просто не правильно, а й контрпродуктивно. Відпочивати треба всім – і вихованцям особливо.

І насамкінець про найжорсткіші способи корекції поведінки. До таких відносяться дресирування за допомогою нашийників «антилай», що впливають на тварину електростатичним розрядом, застосування седативних препаратів та девокалізація – операція з підрізування голосових зв’язок. В останньому випадку різко зростає ризик паралічу, а також набряку гортані, що ведуть до смерті. У кінологічних спільнотах девокалізацію називають знущальною процедурою та категорично не схвалюють.